Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Усе життя присвятив лісу

12:33 10.07.2017

10 липня 60 років виповнюється Івану Андрійовичу Козаку із Гущі, який усе життя присвятив лісу.

За свою відданість улюбленій справі неодноразово був відзначений подяками, грамотами, грошовими преміями, – пише газета «Новий погляд+» за 8 липня.

На околиці села Гуща в мальовничому хуторі Сніпці у сім’ї Андрія і Тетяни Козак народився хлопчик, якого назвали Іваном. Батьки займалися господарством та працювали в колгоспі, а старшим сестрам Вірі та Галині разом із бабусею Євдокією доводилося доглядати і виховувати маленького братика.

У 1963 році, виділивши місце для будівництва, тодішній голова сільради Олексій Чалпанов наказав розібрати хату. Сім’я змушена була перевезти її в Гущу. Іванко пішов до школи, де першачків було аж 39.

«Я любив уроки математики, фізики, хімії. Брав участь у районних олімпіадах, у позаурочний час захоплювався фотосправою, баскетболом, художньою самодіяльністю, – пригадує Іван Андрійович.

– Хороші спогади залишилися про вчительку Валентину Петрівну Іщук та класного керівника Степана Стаховича Яновича, який організував екскурсію в Брестську фортецю. А їздили туди вантажним автомобілем, виділеним учням правлінням колгоспу за допомогу в зборі урожаю».

Після закінчення школи навчався в Любомльській автошколі на курсах водіїв. Отримавши права, почав працювати в колгоспі.

В 1975 році призвали служити в армію, був зв’язковим, старшим шофером-механіком роти. Брав участь у міжнародному військовому навчанні, яке проходило на річці Одер. Повернувшись з армії, тодішній секретар парторганізації місцевого колгоспу Микола Духницький запросив працювати в колгоспі – возити працівників.

«Якось поїхали ми з молоддю «запорожцями» під весілля в село Локутки. В кабіні познайомився з гарною дівчиною Валентиною, яка і стала люблячою дружиною. Разом виховали дві доньки − Наталю та Оксану», – розповідає Іван Козак.

У 1982 році чоловіка, на прохання тодішнього лісничого Федора Гінчука, перевели на посаду шофера в Гущанське лісництво, де він і працює донині.

«Подорожуючи лісовими дорогами, перевозячи працівників, деревину, доводилося пережити і побачити багато цікавого: як пробігає через дорогу 10 диких кабанів, стрічати велетня-лося, який стає на задні ноги і копита кладе на капот машини. А скільки білих грибів уже зібрав, ягід, якими залюбки смакують улюблені онуки, яких уже четверо маю», – додає чоловік.

За сумлінне виконання службових обов’язків, багаторічну працю Іван Андрійович неодноразово був відзначений з нагоди Дня працівника лісу подяками, грамотами, грошовими преміями від керівництва Гущанського лісництва та Любомльського держлісгоспу.

У вільний від роботи час ювіляр любить порибалити на лісгоспному ставку, випити склянку горілки та кухоль пива із зятями Іваном й Олександром, смакувати свіжими варениками і гарячою «гущанською юшкою», яку вміє приготувати тільки дружина Валентина, похазяйнувати в невеличкому господарстві, піти ввечері на репетицію в гурт «Опалинка» і там почути улюблену пісню «Білий танець».

«Лісу не покину, охороняти буду, поки зможу ходити знайомими стежками, милуватися деревами та слухати спів птахів і «регіт» звірів», − таке життєве кредо відданого справі, закоханого у природу шофера-лісівника Івана Козака.

Дмитро МАЛЯС

Коментарі

Наталка

22:40 28.07.2017

Молодець. Так тримати.

24 листопада
Сьогодні
Вчора
22.11.2017
21.11.2017
20.11.2017
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин