Інвестор-невидимка взяв в оренду землю у Згоранах, а вже продає її

Цьогорічної весни несподівано виник скандал і в селі Згорани. Правда, з приводу дій хитрого інвестора, який взяв в оренду на сім років омріяну землю. А натомість пообіцяв ледве не золоті гори – і туристичний комплекс спорудити, і робочі місця, і наповнення сільського бюджету.

Про це пише газета «Новий погляд+» за суботу, 20 травня.

Планувалося звести кілька десятків будинків для відпочинку – на 100 осіб, чотири бази на 53, 33, 30 і 75 чоловік, автостоянку, скважину. І раптом приголомшлива новина: земля уже розпродається ділянками у приватні руки. Пікантності надає той факт, що ніхто так і не назвав селянам імені орендаря… Якщо це чесне діло, то чому не робиться правдиво і сміливо?

Першими забили тривогу депутати районної ради Світлана Прокопук та Іван Федонюк. Із ними гортаємо «Детальний план територіального туристичного комплексу та баз відпочинку біля озера «Мале Згоранське» кооперативу «Заозерне» на території Згоранської сільради». (Замовник − райдержадміністрація).

Здавалося, чого ще треба? Місцева влада пішла назустріч, спокусившись на обіцянки-цяцянки, сприяла, допомагала.

Райрада прийняла рішення про проведення нормативно-грошової оцінки виділеної в натурі ділянки, словом, увімкнули зелене світло. Якщо ти діловий партнер, господар свого слова – доводь задумане до кінця. Виготовляй документацію на будівництво – і з Богом! Та не так сталося, як гадалося! Й гроші не посипалися в місцевий бюджет.

За словами сільського голови Олександра Лукашука, торік сільрада отримала 47 тисяч гривень за оренду землі та 80 тисяч – за відшкодування втрати сільгоспугідь.

А починалося просто. Оскільки ця ділянка між двома озерами (Малим і Великим) була визнана інвестиційно привабливою, то в 2016 році право її оренди виставили на тендер. Земельні торги проводило Головуправління Держгеокадастру Волині.

Виставлялося 10 ділянок «сільськогосподарського призначення… загальною площею 7,8505 га… для розміщення об’єктів рекреаційного напрямку». Виграла тендер громадянка Вовк, яку ніхто у вічі не бачив. Кмітлива дама негайно створила кооператив «Заозерне» й передала управління цією якби міфічною структурою пану Фурманюку.

У сільраді відхрещуються від кооперативу й запевняють, що не знають, кому насправді належить право оренди і хто за тим стоїть. Не знають і осіб, котрі входять у склад правління кооперативу. А також запевняють, що ця земля за межами сіл.

Депутат Іван Федонюк твердить, що ця таємнича структура зареєстрована в Луцьку на вулиці Степана Бандери.

І ще загадка. У листі начальника головного правління Держгеокадастру Волині Василя Василенка від 27.03.2017 року мова йде про майже 8 гектарів приозерної землі. Та у договорі від 25.08. 2016 року стверджується про іншу площу. Де поділося майже 3 гектари?

Словом, зігнорувавши законодавство, інвестор взявся за свій хитромудрий планчик. Він розчленував усю ділянку на 57 клаптів (є по 6, 9, 10 соток) й почав виставляти їх на продаж. Ця затія чомусь не зацікавила тих, хто мав би пильнувати за дотриманням процедури.

На дозвільних документах є підписи з печатками представника Держгеокадастру в районі Анатолія Дитини, завідувача сектору містобудування та архітектури РДА Дмитра Тєніна й інших служб.

Перший лот на продаж було виставлено в лютому цього року за ціною 500 доларів США за сотку. Умова – під індивідуальне будівництво.

Для більшої привабливості на сайтах із продажу нерухомості зазначено, що на теренах ландшафтного заказника «Згоранські озера» діє садовий та обслуговуючий кооператив «Заозерне».

Жоден юрист, з якими я консультувався, не знайшов закону, який би дозволяв орендарю продавати чужу власність. Оренда означає брати в тимчасове користування: майно, приміщення, земельні ділянки, за плату і на певний термін.

Це все разом узяте й збурило згоранців. 25 березня цього року селяни зібралися в місцевому клубі аби провести громадські слухання з приводу порушення земельного законодавства. Але інвестор (орендар) не з’явився.

7 квітня вдруге зібралися розлючені люди – й даремно. 24 цього ж місяця втретє. І знову даремно. З Любомля прибули заступник голови райради Ганна Сачук, уже згадуваний Дмитро Тєнін, інші службові особи, а від кооперативу – ніхто. Хоч попередньо повідомлялося про захід і ніби була згода.

Видно, є причини ховатися від мешканців села. Чує киця, чиє сало з’їла. До речі, на протестних зібраннях електорату чомусь не було видно депутатів сільради. Цікаво, чому?

Що почули люди від представників влади? «Якщо ви проти, то оберіть узгоджувальну комісію, яка має знайти рішення. Та необхідна присутність і згода представника орендаря…» Замкнуте коло, чи не так?

Селяни безкінечно збираються, аби розірвати його, а орендар, котрий заварив кашу, уникає їх, ховається, ігнорує. А може, досить танцювати довкола нього, просити навколішки, щоб назвався. Треба шукати правові підстави та механізми для розірвання договору. Бо, як говорила одна схвильована жінка, поки ми будемо балакати, він продасть землю, напакує в торбу «доляри» й подасться світ за очі. Так, як це роблять інші ненажерливі багатії.

Згоранський випадок став яскравим прикладом того, як наші чиновники навчилися напускати туману там, де має бути гласність і прозорість. Як вони крутять земельним законодавством (та хіба тільки ним), наче циган сонцем. Ніби не було Революції гідності, наче не гибіють наші сини й брати в окопах Донбасу, не було численних жертв і трагедій в ім’я кращого життя… Та до пори жбан воду носить…

Олександр ХОМЕНЧУК