Учителька початкових класів робить ексклюзивні ляльки-шкатулки
-
-
>
-
>
-
>
4580
Жителька смт Головне Валентина Микитюк вишиває картини та виготовляє квіти із бісеру.
Після закінчення школи навчалася в училищі у Львові на оператора поштового зв’язку. Так як роботи за спеціальністю не було, то вирішила отримати вищу освіту, – пише газета «Новий погляд+» за 27 квітня.
«З дитинства мріяла стати вчителькою молодших класів. Як гралася, то всі ляльки обов’язково сиділи за партами, а я їх навчала», − розповідає Валентина.
У старшій школі на трудовому навчанні їй прищепили любов до вишивання. Пізніше, на курсах підвищення кваліфікації вперше спробувала плести бісером.
«Ми з дівчатами не хотіли, щоб час минав даремно. Тож попросили, аби нас навчили чогось нового та корисного. Звичайно, починали з найпростішого. Отримавши завдання зробити з бісеру листочка, я справилася з ним досить швидко та вдало. Це стало поштовхом до подальших дій».
Після заняття всі гуртом пішли до магазину. Валя купила кілька пакетиків з бісером, а вже вдома шукала дротики.
«Розібрала старенький радіоприймач і такий же телевізор. Перші вироби виходили досить непоганими. На той час Інтернету ще не було, то шукала в журналах схеми і за ними робила різні фігурки».
Тепер, в епоху інформаційного буму, в соціальних мережах можна знайти багато різноманітних виробів та інструкцій по їх виготовленню. Але більшу увагу рукодільниці привертають групи, де майстрині самі діляться тонкощами творчої роботи, бо їх поради бувають дуже слушними.
У Валентини немає виробів, які б до точності повторювали ті, що в Інтернеті. У процесі виготовлення їй хочеться додати щось своє, щоб витвір був оригінальним і не схожим на інші.
«Ніколи не примушую себе щось робити. Якщо відчуваю, що це не приносить мені задоволення і не викликає приємних емоцій, відразу відкладаю. Вважаю, що річ, яка не є виплеканою душею, має погану енергетику, – наголошує майстриня.
Не люблю сидіти без діла. Особливо довгими зимовими вечорами. Як син ще був зовсім маленьким, то часто з ним розфарбовували розмальовки чи рукоділлям займалися. Обожнюю стан, в якому перебуваю, коли щось творю: мені приємно, спокійно, відпочиває душа».
Ідея створення ляльок-шкатулок прийшла, коли майстриня побачила їх на одному з сайтів рік тому. Зацікавилася, вирішила й собі спробувати.
«Основою шкатулки є звичайна лялька Барбі, фасон сукні моделюю сама.
Як робила першу, то син і чоловік казали: і навіщо тобі це треба. А як побачили готовий виріб, зрозуміли, що він вартий витраченого часу.
Зараз маю вже дев’ять ляльок, є подібні, але однакових немає.
Хто захоче навчитися, звертайтеся – не відмовлю, − розповідає Валентина Адамівна. – У цій справі я знайшла себе».
Рукодільниця також веде гурток бісероплетіння у початкових класах. Так як у ньому займаються ще зовсім маленькі дітки, то їх треба зацікавити, аби проявили інтерес. Як вперше побачили «диво-ляльку», то не відходили від неї.
«Якось на День учителя разом зі школяриками зробили ляльку-шкатулку на подарунок класному керівнику. В середину діти поклали ще й свої побажання. Вийшов подарунок із сюрпризом», − ділиться спогадами майстриня.
Валентина Адамівна реалізувала себе за спеціальністю учитель початкових класів.
«У 2006 році почала працювати на постійному місці у рідній школі. Завжди кажу батькам своїх учнів: ваша дитина для вас найкраща, найрозумніша, найгарніша, але тільки вдома. І це правильно. У школі вона така, як усі. Стараюся знайти до кожного учня підхід. Одного треба змусити, іншому щось підказати, а декому вистачає лише погляду, щоб зрозуміти, що потрібно робити».
Валентина Микитюк вносить у буденний світ нові ідеї і вчить дітей їх втілювати у життя.
Ірина МАЇЛО
