Заступниця голови Любомльської райради святкує 60-річний ювілей

Головна професія в житті – бути людиною. Таке своєрідне життєво кредо в активної громадської діячки, успішного політика з багаторічним досвідом, жінки-керівника, а ще турботливої доньки, коханої дружини, люблячої мами, найкращої у світі бабусі, жительки села Коцюри Ганни Василівни Сачук, яка 3 грудня святкує 60-й день народження.

Ми поспілкувалися з колегами та друзями ювілярки, які з особливою шаною та теплотою говорили про неї.

Микола Сушик, голова Любомльської районної ради:

«Ганна Василівна не по роках активна, намагається кожен день прожити з користю для людей. Вона справедлива, добра, відповідальна. Я знаю, що можу покластися на свого заступника, за що їй дуже вдячний. Це жінка, яка працює на благо громади. Часто прислухаюся до її порад, хоча в нас і є деякі розбіжності в поглядах, ми продовжуємо разом працювати. Бажаю здоров’я Ганні Василівні, її рідним та близьким, а все інше, я впевнений, у неї вдасться».

Валерій Бондарук, голова Волинської обласної партійної організації ВО «Батьківщина»:

«Знаю Ганну Василівну як активного й відповідального керівника районного партосередку, людину, котра щиро вболіває за справи територіальної громади, за ситуацію в кожному селі. Вона – партієць із великим стажем, до «Батьківщини» вступила ще 2005 року. У нелегкі часи протистоянь разом із волинськими патріотами брала участь у Революції гідності. Ніколи не змінювала своєї громадянської позиції, за що поважають її не тільки однодумці, а й жителі Любомльщини, які неодноразово обирали Ганну Василівну депутатом райради.

Нині як заступник голови представницького органу влади району вона відстоює інтереси земляків, справедливий розподіл бюджету, раціональне використання природних ресурсів краю, доступність адміністративних послуг для місцевого населення. Для Ганни Василівни немає чужих проблем. Вона близько до серця бере біди кожної людини, яка до неї звертається».

Валентина Мед, заступник голови районної партійної організації ВО «Батьківщина», керівник громадської приймальні:

«Ми вже десять років ідемо пліч-о-пліч. А знайомі з Ганною Василівною ще з дитинства, бо родом з одного села. Вона дуже добра, мабуть, у свого покійного тата вдалася, якого в Полапах любили і шанували люди. Як щось задумає, то від свого не відступить, поки не втілить у життя. Так у нас було й зі стелою для загиблих Герої-земляків. Вона дуже хотіла облаштувати в Любомлі своєрідний куточок пам’яті. Заручившись підтримкою демобілізованих бійців АТО, місцевих свободівців, їй це вдалося зробити буквально за кілька місяців.

Займаючи активну громадську і політичну позиції, Ганна Василівна свято береже сімейне вогнище. Її дуже люблять та поважають онуки, доньки часто просять маминих порад і дослухаються до них. Чоловік підтримує й допомагає вести чималу господарку, бо без корови, свиней і птиці в селі ніяк.

Ганна Василівна безмежно закохана у квіти: від ранньої весни до пізньої осені вони красуються на її подвір’ї, а в оселі особливого затишку додають вазони. Не знаю, коли вона все встигає, але окрім побутових справ ще й вишивати встигає. Для онуків справила вишиванки, ікони-обереги і для себе сукню вишила. А ще ювілярка полюбляє готувати. Ми часто обмінюємося рецептами і консервація у неї смачна вдається.

Пощастило Ганні Василівні у 60 років бути ще донькою. Вона чим може, допомагає старенькій мамі, а також братові. Ця жінка має безмежно добре серце, вона, якби могла, всіх прихистила б і обігріла. Тішуся, що маю таку подругу та колегу».

Ганна Мороз, подруга та однопартієць:

«З Ганною Василівною ми знайомі років десять. Вона дружила з моїм покійним чоловіком, який нас і познайомив. Ця жінка не боїться висловлювати свою думку, намагається знайти істину, добитися справедливості, цінує порядність, доброту, людяність. Ми часто обговорюємо політичну ситуацію в Україні, дискутуємо. Вона ніколи не нав’язує свою точку зору, а цінує в людях індивідуальність.

Ми часто ділимося рецептами, схемами вишивок, гостюємо одна в одної. До речі, Ганна Василівна мені дуже допомогла і підтримала, коли помер чоловік. Я вдячна Богу за наше знайомство і дружбу».