Військова прокуратура хоче забрати землі селян, посилаючись на документ за 1946 рік!

08 Липня 2017, 17:00
1959

Між жителями Гущі та Рівне і Військовою прокуратурою Луцького гарнізону виникла конфліктна ситуація відносно права власності на земельні ділянки, надані селянам для ведення особистого селянського господарства.

Про це на своїй сторінці у facebook написав депутат Волинської обласної ради Юрій Гупало. Подаємо допис без змін.

«Військова прокуратура Луцького гарнізону, в особі заступника військового прокурора, пана М. Набекала звернулася до Любомльського районного суду Волинської області з позовними заявами про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та їх повернення з незаконного володіння, мотивуючи у своїх заявах тим, що дані землі (паї) були надані селянам неправомірно, оскільки ці землі знаходяться у прикордонній смузі та відносяться до «Земель оборони».

Своє право на землю Військова прокуратура Луцького гарнізону аргументує Постановою обласної ради депутатів Трудящих Волинської області від 15.09.1946 року!!! № 39/599.

Цю проблему своїх земляків я озвучив у депутатському запиті на сесії Волинської обласної ради, з проханням втрутитись та посприяти у вирішенні земельної проблеми звернувся також і до голови Волинської облдержадміністрації, Володимира Петровича Гунчика, голови Волинської обласної ради Ігоря Петровича Палиці.

Та, на жаль, проблема є актуальна і ще більш загострена станом і на сьогодні.

До Любомльського районного суду Військовою прокуратурою Луцького гарнізону було подано 8 позовів, 4 з яких суд не розглянув, оскільки не було правонаступників (ніхто з родичів не успадкував права власності на землю), інші 4 позови було розглянуто і судом І інстанції (Любомльським районним судом), було прийняте рішення на користь селян.

Військова прокуратура не зупинилась й оскаржила рішення суду І інстанції до Апеляційного суду Волинської області. Апеляційний суд по одній справі рішення Любомльського районного суду залишив без змін, а два інших аналогічних рішення скасував, задовольнивши позовні вимоги Військової прокуратури Луцького гарнізону вже спираючись на постанову Кабінету Міністрів України вже із «ближчого минулого» , а саме Постанову КМУ № 1147 від 27.07.1998 року «Про прикордонний режим».

Відповідачі (селяни, власники паїв) обурені та глибоко стурбовані тим, що в них відбирають земельні ділянки, які вже багато років належать їм на основі державних актів на право власності. Судова тяганина триває.

Мене теж надзвичайно обурює позиція Військової прокуратури Луцького гарнізону, а ще більше турбує доля моїх земляків.

Це неприпустимо, щоб у селян забирали землю, на якій вони трудяться з покоління в покоління і яка належить їм законно.

Вважаю своїм особистим обов’язком допомогти людям відстоювати та відвойовувати свої права на землю в судах. Власними коштами оплачую всі судові витрати та послуги фахівців-юристів. Ми оскаржили дві справи у Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку з проханням скасувати рішення апеляційного суду Волинської області і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Найближчим часом планую цей конфлікт розглянути на засіданні комісії з питань міжнародного співробітництва і зовнішньоекономічних зв’язків та інвестицій Волинської обласної ради, де я є заступником голови комісії.

Також звернусь і до голови Постійної комісії з питань сільського господарства, продовольства, земельних відносин Волинської обласної ради з проханням втрутитись у ситуацію і спільно ініціювати на черговій сесії обласної ради скасувати радянську Постанову обласної ради депутатів Трудящих Волинської області від 15.09.1946 року № 39/599, яку вважаю неактуальною, яка втратила свою чинність ще з часів розпаду Радянського Союзу.

Більше того, в Україні діє Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» і в наш «європейський» час є неприпустимим керуватись в тій чи іншій справі керуватись комуністичним законодавством!

Щиро сподіваюсь і вірю, що спільними зусиллями все-таки відвоюємо справедливість, адже ми впевнено крокуємо до Європи, намагаючись хоч ще на крок наблизитись до європейських цінностей і більше того, віднедавна отримали довгоочікуваний безвіз.

Та, нажаль, якщо в нашій країні і надалі суди та прокуратури будуть керуватися постановами «комуністичного минулого», відбирати в людей те що належить їм по праву, то навряд чи найближчим часом щось зміниться на краще.

Із захопленням спостерігаю, як по той берег Західного Бугу, що розділяє нас з Євросоюзом, в сусідній Польщі люди вільно пересуваються у прикордонній смузі, купаються у водоймах, розважаються, люди рибалять, почувають себе господарями на своїй землі, що на наших прикордонних територіях, на жаль, робити зась!

Для мене є справою честі допомогти своїм землякам і я намагатимусь зробити все можливе і не можливе для того, щоб мешканці прикордонних територій відчули себе частинкою Євросоюзу! Вірю в Україну!»

 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024