Риси народної архітектури зберегла Дмитрівська церква у Згоранах

16 Червня 2017, 17:52

2116

Існування Волинської школи сакрального зодчества зазвичай залишається в полі зору лише вузького кола фахівців. Тому хочеться на це звернути окрему увагу.

До нашого часу значна частина волинських церков дійшла зі значними перебудовами, – пишуть Хроніки Любарта.

Нищівними часто є сучасні ремонти, при котрих використовують чужорідні синтетичні будівельні матеріали, та ховають під синьою фарбою автентичний вигляд древніх храмів. Та не дивлячись на все це, ще багато церков бережуть риси народного будівництва та нагадують про майстерність волинських майстрів.

Характерними рисами Волинської школи сакрального будівництва є використання простих, переважно прямокутних або восьмигранних форм та приземлистих верхів. Волинські храми часто опоясувались обхідними галереями чи карнизами на кронштейнах. Переважно тридільні, з ширшим в плані центральним зрубом. Прямокутні в плані, лише для абсиди будували п’ятигранний зруб.

Будувались подібні церкви і пізніше, у 18 столітті. Ті ж самі шатрові прямокутні дахи, прості форми, зруби різної висоти, проте жодна зі збережених пам`яток того періоду не має надбудованої над бабинцем дзвіниці. До таких зразків відносимо: Миколаївську церкву 1743 в Смолигові біля Торчина та церкву Різдва Богородиці 1738 у Видерті на Камінь-Каширщині.

Паралельно з цим типом церков будувались і церкви, які мали рівновисокі зруби і дуже простий «хатній» дах, прикладом такої церкви є Параскевівська 1774 в селі Осівці на Камінь-Каширщині. Не дивлячись на перебудови, зберегла риси народної архітектури і Дмитрівська церква (1764) в селі Згорани на Любомльщині.