У Любомлі вшанували пам'ять загиблих в Іловайській трагедії
-
-
>
-
>
-
>
2397
У ці дні минає два роки, як українців шокувала страшна звістка про Іловайську трагедію.
Наприкінці серпня 2014 року на Донеччині в оточенні опинилися кілька тисяч українських військових як із частин ЗСУ, так і з добровольчих батальйонів.
За даними відділу інформаційної роботи муніципалету, наприкінці серпня 2014 року на Донеччині поблизу міста Іловайськ в оточенні опинилися кілька тисяч українських військових. Офіційні втрати під Іловайськом: загинуло 366 бійців, 429 людей поранено, 128 потрапили в полон, а 158 досі вважаються зниклими безвісти.
Вшанування полеглих героїв у Любомлі, на жаль, не було велелюдним. Тут зібралися рідні – мама Олександра Сацюка Олена, її син якраз і загинув у Іловайському котлі, та дружина Миколи Штанського Олена, волонтери, духовенство і небайдужі любомльчани.
Із болем в серці згадував про героїв-земляків очільник волонтерів Любомльщини Андрій Дем’янчук. Також він від імені Олени Штанської розповів про її участь у «Марші нескорених», що днями відбувався в Києві.
Поминальну панахиду за тими, хто віддав життя за Україну, відслужив декан Любомльського деканату, настоятель парафії Святого Архістратига Михаїла м. Любомль, протоієрей Віктор Возняк.
Учасники мітингу хвилиною мовчання вшанували пам’ять хлопців, яких сьогодні немає серед нас.
Зворушливий вірш-пам'ять, написаний до другої річниці загибелі Саші Сацюка, прочитала Оксана Дем’янчук.
Спогадами про Сашка, як про вихованця Любомльського професійного ліцею, поділилися його наставники.
Прикро, що від влади району був лише голова райради Микола Сушик, який встиг добігти якраз на завершення всіх виступів.
Коли 23 серпня відкривали стелу, лунало багато високих слів від посадовців, як важливо пам’ятати про своїх героїв-земляків. Від того дня пройшло менше тижня.
Не зрозуміло небайдужим любомльчанам, чому на гідному рівні не організували вшанування пам’яті загиблих у Іловайській трагедії? Тим більше, що наш земляк так і не вийшов із того котла.
Для кого відкрили цю стелу Пам’яті? Для рідних? Для волонтерів? Вони й так щодня пам’ятають про своїх захисників.
Запам’ятайте: стела «Герої не вмирають» – це місце спотикання нашої совісті, нашої байдужості, нашої віри та молитви.
На завершення заходу присутні поклали квіти до підніжжя стели героям.
