Що очікують жителі Любомльщини від місцевої влади?

Відповідь на це та інші питання шукали журналісти місцевої газети «Новий погляд+».

Степан ФЕДОНЧУК, пенсіонер:

«Коли відбувалися вибори до місцевих рад, я покладав на них великі надії. Голосував із родиною за молодих, перспективних кандидатів, зокрема, претендента на міського очільника Романа Ющука.

Живу в місті, тож хочеться, щоб воно розвивалося. Тепер бачу, не треба проводити вибори до місцевих рад за партійним принципом. Це хибний і помилковий шлях.

Яскраве тому підтвердження склад депутатів міської ради. Вони не дбають про територіальну громаду, а більше – про свої інтереси, відпрацьовують накази партійних вождів. Що не сесія – клоунада, сварки. Не ходять на зібрання, засідання профільних комісій, конфліктують із міським головою. Не може зібратися комісія із земельних питань, а їх накопичилося тьма. Досі місто без генерального плану забудови. Це не нормально!

Вважаю, коли нема порозуміння у голови з депутатами, справи не рухаються, то така рада немає права на існування. Нехай саморозпуститься, треба призначати нові вибори. Тому я від депутатів цього скликання вже нічого доброго не очікую.

А від обранців районної ради хотілося б більшої активності при обговоренні питань. На жаль, суджу з районної преси, лише двоє депутатів не дають дрімати – це Микола Троць і Богдан Малиновський. А інші? Чого йшли у райраду, коли нема чого сказати і запропонувати?»

Анатолій ТРОФИМОВИЧ, підприємець:

«Мешкаю в Любомлі. Працював водієм автоколони райспоживспілки. Кілька років поспіль обирався депутатом міської ради. Тоді не було такого, щоб депутат не з’явився на засідання сесії чи комісії. А сьогодні? Читаю у вашій газеті, що 20 липня прийшло 17 депутатів міста, а згодом залишилося… 14. Що це за робота? Курям на сміх! Тому очікую від міської ради справжньої діяльності, активності депутатів. Раз тебе обрали – працюй для громади, шановний!

На що варто звернути найперше увагу депутатам міськради та району? На свої виборчі округи, проблеми людей, які там живуть.

Добру справу зробила влада міста, що впорядкувала вулицю 1 Травня, взялася за Поштову – любо глянути на новий тротуар. Нарешті на вулиці Української Армії розпочався ремонт. А Шевченка? Ніби є у планах на нинішній рік і її реконструкція. То чого роботи затягуються? Чекаємо осені-зими, коли дощитиме і холодитиме?»

Іван ФІЛІМОНЮК, голова громадської організації «Захист дітей війни»:

«Нас, ветеранів праці, дуже непокоїть, що останнім часом зростають лави балакунів на всіх рівнях. Люблять говорити і в Києві, і в Луцьку, і в Любомлі. Якби це не порожня балаканина, й за словами йшли діла, то можна було б змиритися. На жаль, чи не щодня обіцянки сипляться, а звіт про виконання планів не чути.

Депутатам міської і районної рад хотів би побажати менше піаритися, а більше конкретно працювати, доводити свої рішення до фіналу. Щоб люди бачили результат. Це стосується питань освітлення вулиць міста темної пори, благоустрою, ремонту доріг.

Ветеранів непокоїть також медичне обслуговування. На території району діє більше десяти аптек. Один і той же медпрепарат часто продається за різною ціною. Чому? І виробник один. Хто має контролювати?»

Катерина Д., безробітна:

«Не буду повністю називати свого прізвища. Бо хочу покритикувати владу.

Якої роботи можемо очікувати від райради, наприклад, коли вона не здатна навести лад під своїм носом? Погляньте, в якому стані площа перед адмінприміщенням – асфальт, покладений ще при Брежнєві, здувається, проростає травою. А це ж вхід до кабінетів. Що думають люди, йдучи на прийом до голови, заступника у справах?

Уже років десять не здатна райрада відремонтувати покрівлю свого залу засідань. Тому в холодну пору року не мають депутати місця, задихаються в маленькому залі. Хіба не соромно так керувати, що й собі не можуть ради дати? Правду сказав один мудрець: «Той, хто вміє, той робить, хто не вміє – той навчає».