Через 40 років прибули на зустріч зі своєю юністю
-
-
>
-
>
-
>
3680
23 липня літній спокій коридорів та класів районної гімназії порушив радісний, збуджений гамір: на зустріч зі своєю юністю із різних куточків нашої області, із Рівного, Харкова, Чернівців, Одеси, Бреста, Москви, Краснодарського краю… прибули випускники 1976 року.
40 років тому путівки в життя із рук світлої пам’яті директора Остапа Петровича Олексюка отримали 134 юнаки та юнки.
На жаль, у цей день зібралася менша половина: у когось проблеми зі здоров’ям, хтось не зміг прибути через сімейні обставини, інші – через роботу. А ще – майже цілий клас із чотирьох уже ніколи не прийде на зустріч, як і більшість учителів. Усіх, хто відійшов у Вічність, пом’янули хвилиною мовчання.
Потім почалися спогади про безтурботне дитинство та щасливу юність. І були тут лише Саші та Галі, Віті і Тані, Ніни, Толі, Колі… Просто однокласники, окремі з яких змінилися до невпізнанності. До багатьох сьогодні шанобливо звертаються лише по імені та по батькові (Тетяна Степанівна Вавринюк, Валентина Григорівна Пачковська, Микола Олександрович Пархомук, Володимир Костянтинович Семенович…), але титули тут були не головні.
«Ми сьогодні знову знайомилися, адже з деким не бачилися довгих 40 років. Але знаймося, не цураймося, один до другого признаваймося, підтримуймо у важкий час, бо лише разом, лише наполегливою працею ми збудуємо нову і міцну державу в ім’я щасливого майбутнього наших дітей та онуків», – вітаючи присутніх, сказав Микола Пархомук.
Приємно подивував однокласників Петро Пашко (10-В), який уже 45 років як покинув стіни школи, бо після 4 класу став курсантом Суворовського училища і до цього часу живе в Москві: він вітав присутніх чистою українською мовою та пригадував такі подробиці шкільного життя, які в інших давно стерлися у пам’яті.
До речі, і йому, і Тетяні Смітюх (теж 10-В) довелося спеціально відкрити візу, щоб зустрітися із друзями та рідними. З труднощами їхала і Надія Яценюк (10-Б), яку на білоруському кордоні мало не відправили назад у Краснодарський край (не мала запрошення на в’їзд в Україну).
Радість зустрічі прийшли розділити і класні керівники – Марія Віталіївна Крамар (10-В) та Надія Іванівна Петрук (10-Г).
…Довго лунала цього вечора запальна музика 80-х в одному з ресторанів Любомля. А потім випускники 10-Б та 10-В повернулися під стіни рідної школи, де влаштували під керівництвом незмінного музиканта Валерія Суліка імпровізований концерт-спогад пісень шкільних років.
А в неділю за традицією всі, хто зміг, пішли на кладовище, щоб поклонитися тим учителям і учням, які вже ніколи не прийдуть на зустріч.
